60 секунд з життя комашки.
Швидкість – межа реальності, політ. Картинки пролітають перед очима з швидкістю, якій би світло позаздрило. Думки кричать і розділяються на табори – два, три, чотири. Уривчасте дихання, поворот, знову поворот і настільки різко, що навіть голова не запаморочилась від страху – вона просто не встигла. В голові було стільки думок, і один необачний поворот стер їх.
Їх і не було зовсім. Тепер. Існує тільки тепер!.Як такі моменти – повороти, роблять важливі речі неважливими.
А непомітні – важливими, крикуче важливими.
Нарешті вдих. І знову я не втрапив . У цьому безкінечному потоку людей, О, небесні сили, я не можу втрапити в ціль. Видих. … Чомусь так пусто, ніби те що ти хотів здобути, було тягарем який пропав – а залишилось просто – пусто. І ця музика.
Я знову розганяюсь, але причини вже не ті. О, ні. І не самотність. І не відчай . І не забуття. І не пристрасть. І не помста. І не страх. А музика. Музика – не повинна тримати мене за життя.
І знову я не влучив – чи таки не хотів. Це слабкість чи сила.? Це інстинкт чи воля.?
Знаєш, перший таборе, як ти не скандуй своє гасло… Поворот!!. Чому я так відчайдушно борюсь сам за себе. ?.
Так от. Я вирішив летіти. Летіти довго. Аж поки духу вистачить. Знаєш, другий, ти таки правий ! я тут і це вже важливо. І ти третій почуй, що я люблю цей світ, я люблю цю швидкість, подих і повороти, люблю більше ніж би міг уявити. Та часу уже нема. Мій час стікає. Четвертий, ти таки правий, нікому немає діла. І я живу, лечу, чую, думаю, щоб комусь було не байдуже. Я присвячую своє життя, тому , кому не баааайдуже.
Їх і не було зовсім. Тепер. Існує тільки тепер!.Як такі моменти – повороти, роблять важливі речі неважливими.
А непомітні – важливими, крикуче важливими.
Нарешті вдих. І знову я не втрапив . У цьому безкінечному потоку людей, О, небесні сили, я не можу втрапити в ціль. Видих. … Чомусь так пусто, ніби те що ти хотів здобути, було тягарем який пропав – а залишилось просто – пусто. І ця музика.
Я знову розганяюсь, але причини вже не ті. О, ні. І не самотність. І не відчай . І не забуття. І не пристрасть. І не помста. І не страх. А музика. Музика – не повинна тримати мене за життя.
І знову я не влучив – чи таки не хотів. Це слабкість чи сила.? Це інстинкт чи воля.?
Знаєш, перший таборе, як ти не скандуй своє гасло… Поворот!!. Чому я так відчайдушно борюсь сам за себе. ?.
Так от. Я вирішив летіти. Летіти довго. Аж поки духу вистачить. Знаєш, другий, ти таки правий ! я тут і це вже важливо. І ти третій почуй, що я люблю цей світ, я люблю цю швидкість, подих і повороти, люблю більше ніж би міг уявити. Та часу уже нема. Мій час стікає. Четвертий, ти таки правий, нікому немає діла. І я живу, лечу, чую, думаю, щоб комусь було не байдуже. Я присвячую своє життя, тому , кому не баааайдуже.