дддааааааа)) вчора ввечері пізно, дивилась передачу пр одного священника( взагалі я не дивлюсь на ут1 нічого) але чомусь зупинилась і почала дивитись)) проридала-- там показували діток яких він усиновив 143 дитини, це при тому що вони будують храм, менше з тим, там були діти, які не мали рук, мали дефекти мови, взагалі в нас би назвали(непристойним словом)) а вони посміхались і були дійсно щасливі , бо мали життя , мали людей які їх люблять( цей священник і сестричка, а рідна мама від них відвернулась)) , знаєте я зі своїми проблемами і близько не стою,, і не щаслива... тут подумала , а що мені заважає нею бути і вирішила старатись більше не скаржитись на свою долю-- вісм нам тяжко , але бувають люди яким гірше і заради них ми повинні триматись...
Знаєте хай буде так як буде.. головне я тепер щаслива все буде добре))